Архікатедральний собор св. Воскресіння

Архікатедральний собор св. Воскресіння

Греко-католицький собор святого Воскресіння – колишній єзуїтський костел – належить до культових споруд австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних об’ємів, пропорційністю, строгим ордером і стриманістю пластичної обробки стін. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської дерев’яної архітектури. Численні реставрації і ремонти не змінили загальної форми споруди та її конструкції.

Будівництво початкового єзуїтського костелу в місті розпочалося в 1720 р., а завершилося в 1729 р. – тоді в ньому відбулося перше богослужіння. Технічні помилки під час будівництва призвели до того, що з’явилися тріщини, які загрожували як самій споруді, так і парафіянам. У зв’язку з цим у лютому 1752 р. храм розібрали і перебудували (нове будівництво було завершено 1763 р.).


У 1849 р., після того як українці домоглися в цісаря відкриття у Станіславові (так колись називався Івано-Франківськ) греко-католицького єпископства, костел був переданий УГКЦ під катедральний собор. Невдовзі у храмі був встановлений п’ятиярусний іконостас, авторами якого є художники Модест Сосенко і Антон Монастирський та різьбяр прикарпатського краю. У соборі працювали видатні церковні діячі. Зокрема, третім Станіславівським єпископом з 1899р. був у майбутньому Митрополит Андрей (Шептицький). А після нього протягом 1904–1945 рр. єпархію очолював єпископ Григорій (Хомишин), якого Святіший Отець Іван Павло ІІ під час свого пастирського візиту в Україну проголосив блаженним.

Зараз Адміністратором парафії Архікатедрального собору Святого Воскресіння є протопресвітер Ценрального протопресвітеріату Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ Митрофорний протоієрей Юрій Новицький.

о.-Юрій-Новіцький